Інформаційно-довідковий сайт Буського району "ПЕРСПЕКТИВА"

Головна Вверх Про нас Карта сайту Корисно знати Зв'язок Оголошення

с. Куткір
м. Буськ смт. Красне смт. Олесько с. Андріївка с. Балучин с. Боложинів с. Гумниська с. Заводське с. Задвір'я с. Кізлів с. Купче с. Кути с. Куткір с. Милятин с. Новосілки с. Ожидів с. Побужани с. Переволочна с. Полтва с. Соколя с. Соколівка с. Сторонибаби с. Топорів с. Тур'я с. Утішків с. Чаниж с. Яблунівка Старі світлини

Головна


Наші партнери

Бак-Бенд

 ХЕММЕЛЬ Украина
Запрошуємо на
роботу

 

________________

________________

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 


            Герб

(1727 р.; реконструкція А. Шнайдера): на золотому полі Діва Марія в синіх шатах з дитям на правій руці й лілеєю у лівій, біля її ніг щиток з гербом «Наленч» (на червоному полі срібна хустка)

На правому березі ріки Полтва та між притокою річки Ставчанка розташоване мальовниче село Куткір. Знаходиться воно за 13 км на південний захід від районного центру м. Буськ і в 6 км від залізничної станції Красне, та 49 км на схід від м. Львів.

Площа - 177 га.             Населення – 952 чол.

 


Куткірська сільська рада


  Храм Преображення Господнього

                       (УГКЦ)                                 Костел Капуцинів

  


Куткірська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів


                               Народний дім                                       Парк

  


Пам'ятний хрест борцям за волю України


Липова алея

 


Історична пам'ятка, хрест в честь скасування кріпосного права


Історична довідка про село Куткір

       Вперше згадується в документах 1475 р. З 1585 р. село було власністю графів Лончинських. Жидачівський хорунжий Є. Лончинський 1727 р. отримав привілей короля Августа ІІІ на заснування на грунтах свого села Куткора у Львівській землі нового містечка Маріянова ( на честь Діви Марії ) на магдкбурському праві, а також дозвіл на річні ярмарки й торги та інше. Лончинський розпочав планомірне будівництво нового містечка з ринковою площею. Завдяки вигідному розташуванню на торгівельному шляху з Волині до Львова містечко швидко розбудовувалось, стало важливим осередком ремесел і  торгівлі.

У 1753 р. в Куткорі поселилися монахи капуцини, на місті старого дерев`яного костела      було збудовано новий цегляний і обведений муром. У 1788 – 1838 в селі діяла папірня, що випускала якісний папір, зокрема рисувальний, який мав великий попит у Галичині. У 1798 р. продукція папірні досягла 1000 стіл рисувального і 2000 стіл пакувального паперу. Для маркування паперу власник Куткора генерал Ю. Лончинський використовував свої ініціали й герб. Інвентар від 21 жовтня 1838 р. – це остання згадка про Куткірську папірню. За переказами папірня згоріла.

У 1800 р. маєток належав графові Ю. Лончинському, який мав 450 моргів землі, 114 моргів лук і городів, 111 моргів пасовищ та 764 морги лісу.

Для селян припало 498 моргів орної землі, 305 моргів лук і городів та 24 морги пасовищ. За переписом 1880 р. в Куткорі проживало 739 жителів, а в панському   маєтку – 80 чоловік. Серед жителів Куткора 2/3 населення становили українці і 1/3   поляки.

Наприкінці ХVІІІ – ХІХ ст. в Куткорі була фабрика стрілецького пороху, що належала урядові.

Наприкінці ХVІІІ ст. було відоме виробництво шовкових поясів з написом «Куткір».

Тут функціонували млин, фабрика крохмалю, відома цеглярня, хмілярня, олійня,      молочарня, бійня худоби, пекарня, п’ять магазинів, кінна пожежна. Також була побудована дерев`яна греко-католицька церква, цегляна школа, читальня ( НД ).

Графський маєток і замок був розташований на правому березі ріки  Полтва , поруч із мостом через ріку й недалеко від лісу. Від замку аж до лісу графинею було посаджено липову алею, як напам`ять про смерть сина , що сталася внаслідок дуелі між сином графині й коханцем його дружини біля лісу на « Корчунку ». Тепер ця алея належить до пам`яток природи.

Розвиток і забудова містечка Маріянова припинилася зі смертю графа Лончинського. Надалі Куткір залишився селом. У 1836 р. графиня Лончинська продала Куткір Ю. Вербицькому. Також у цьому році була проведена земельна реформа за якою було скасовано кріпосне право. В честь цієї дати громадою села було поставлено кам’яний хрест біля дороги, що розділяє село від графського маєтку. Хрест зберігся до нинішніх днів як пам`ятка історії. Граф здав частину лісу селянам, а на орних землях поселилися польські колоністи. І так виник на лівому березі річки Полтва на північний захід від Куткора хутір Марушка–Біла. А на протилежному боці села, під лісом виник другий   хутір Винна.

У 1920 році біля села відбувалися запеклі бої підчас польсько-радянської війни. Тоді Перша Кінна ввійшла в село на чолі з С. Будьонним, який виступив на мітингу з балкону Народного дому «Просвіта».

Під час ІІ Світової війни воювало 20 жителів села, 11 з яких загинуло.

За підпільну боротьбу проти Радянської влади було вивежено в Сибір 12 сімей, сиділо в тюрмах 19 чоловік, серед яких трьох було закатовано насмерть.

Незважаючи на супротив населення у 1949 році в селі було створено колгосп, за яким було закріплено 2261га землі в т.ч. 1687га орної.

1950-засновано партійну організацію, в яку входило 27 комуністів і 42 члени ВЛКСМ.

Важливою подією для громади села стало заснування 11 березня 1990 р. Народного руху, який нараховував 23 чоловіки. У селі на цей час жваво відроджувалась національна свідомість людей яка десятки років була пригнічена Радянською владою.       1991 р. – громадою висипана символічна могила борцям за вільну Україну, відремонтовано Народний дім «Просвіта», а також створювались творчі колективи.

      Село Куткір гордиться своїми видатними земляками. Серед яких художниця Софія  Карафа-Корбут. Народилася талановита майстриня пера в селі Куткір 23.08.1924 року в сім`ї вчителів. Закінчивши Куткірську школу , батьки її влаштували у Львівську школу-гімназію при монастирі Сестер Василіянок, пізніше закінчила художнє   училище, а згодом і Львівську академію прикладного мистецтва. Увесь творчий шлях С. Карафи-Корбут, як ілюстраторки складається із 60-ти автономних творчих позицій,      кожна з яких – певна протяжність графічних циклів.

В 1996 р. С. Карафа-Корбут стала лавреатом Шевченківської премії.

Померла видатна художниця 29.11.1996 р., і похована на своїй батьківщині в селі    Куткір.


Головна ] Вверх ]

Відправити повідомлення для: busk@ukr.net або perspektyva@busk.com.ua з запитаннями та зауваженнями щодо цього сайту.
© 2010-2014 Інформаційно-довідковий сайт Буського району "ПЕРСПЕКТИВА"
Дата внесення останніх змін: 25.04.2017